Велика кількість феміністок, суфражисток народилося в місті Ліверпуль. Елізабет Бреддок — одна із тих жінок, яка добивалася справедливого ставлення до жінок, малозабезпечених та знедолених. Її дуже любили жителі міста, адже вона дбала про покращення житлових умов малозабезпечених, підіймала питання охорони здоров’я тощо. Сьогодні ми поговоримо про життя та діяльність цієї видатної жінки. Докладніше читайте на сторінках сайту liverpoolka.com.
Намагалася бути як мати
Елізабет народилася в Ліверпулі у 1899 році. Її мати Мері була активісткою та організаторкою профспілок, яка боролася проти жахливих умов життя в місті Ліверпуль. Адже наприкінці ХІХ століття наше місто мало найвищий рівень смертності серед дітей та взагалі погану якість життя. З такою рішучою матір’ю, Елізабет не могла стати середньостатистичною домогосподаркою. Вона з самого дитинства спостерігала, як Мері активно допомагала бідним, нужденним, підтримуючи страйки та мітинги.
Маленька Елізабет також здобувала політичну освіту та відвідувала соціалістичну недільну школу. Згодом, Елізабет згадувала їдальню для бідних, яку допомогла відкрити її мати. У спогадах дівчинки закарбувалися погляди безробітних людей: порожні, безнадійні, сумні.
Коли нашій землячці було 11 років, вона приєдналася до молодіжної секції Незалежної робочої партії (ILP).
Елізабет стала Бессі
У 1913 році наша землячка покинула школу та почала працювати. Їй довірили наповнювати пакети з насінням. За це вона отримувала п’ять шекелів на тиждень. Згодом дівчина знайшла іншу роботу — у магазині Walton Road Co-operative. Вона стала членом Профспілки робітників магазинів.
Паралельно Елізабет ходила на заняття до Робітничої освітньої асоціації та Плебс-ліги. Ці заняття відвідувало три дівчини, на ім’я Елізабет. І щоб не було плутанини наша землячка взяла собі ім’я Бессі, яке закріпилося за нею до кінця життя. А через роки в народі її почали називати “наша Бессі”.
Знайомство з майбутнім чоловіком
Закінчилася Перша світова війна. Бессі почала працювати в Профспілці складських робітників. Проте під час діяльності в ILP наша землячка знайомиться із Джоном «Джеком» Бреддоком, який прибув до Ліверпуля у 1915 році. Він планував емігрувати до Канади, проте залишився у нашому рідному місті та почав підтримувати ліву ідею.
Бессі та Джон почали товаришувати та вже через чотири роки вони допомагала Мері боротися за місце в раді Ліверпуля як кандидат від ILP в окрузі Евертон.
Потім пара покинула ILP та стали членами нової політичної сили — Комуністичної партії Великобританії (CPGB). А вже у 1922 році Бессі та Джон одружилися. Не було якогось помпезного весілля. Пара розписалася у місцевому РАГСі під час обідньої перерви. А після розписки кожен пішов працювати на своє робоче місце.
Згодом Бреддоки покинули CPGB та стали членами Лейбористської партії Ліверпуля. Вже на виборах 1929 року Джон був радником партії, а через рік до нього приєдналася Бессі.
Політична діяльність
Зрозуміло, що Бессі прийшла в політику, аби приносити користь людям. Вона допомогла розпочати кампанію з очищення нетрів в частині міста. Також Бессі була членкинею портового санітарного та лікарняного комітету. Нею була здійснена перевірка медичних установ. Саме наша землячка виявила, що в лікарнях погано функціонує вентиляція, є проблеми з оздобленням, кухонними приміщеннями. Саме Бреддок брала участь в реформуванні медичних установ, а особливо тих, які стосувалися жінок та дітей.
Під час Другої світової війни Бессі почала працювати у відділі Ліверпульської служби швидкої допомоги водієм. Спершу вона навчала інших водіїв. Це були переважно жінки. Далі була керівником відділу, проте це її не заважало їздити на швидкій під час усіх авіанальотів на наше місто. Це була небезпечна робота і Бессі не покинула її до закінчення війни.
Після війни наша землячка стала почесним президентом Ліверпульської торгової ради та Лейбористської партії.
Бессі здобуває перемогу на загальних виборах у 1945 році від лейбористської біржі. Через три роки вона була серед ініціаторів створення Національної служби охорони здоров’я.
У 1953 році Вінстон Черчель призначив нашу землячку членом Королівської комісії з психічного здоров’я. Саме робота цієї комісії, через шість років, призвела до ухвалення Закону про психічне здоров’я.
Потрібно відзначити, що Бессі у 1956 році відвідала Радянський Союз на запрошення мера Одеси. Бреддок була неприємно вражена сірим та похмурим виглядом Одеси. Хоча медичні заклади, на думку Бессі, були чудовими.
У 1961 році закінчився термін повноважень нашої землячки в раді Ліверпуля. А через два роки помирає її чоловік. Після цього її стан здоров’я погіршується й у 1964 році Бессі відмовилася від нової посади уряду.
У квітні 1970 року Бреддок нагородили свободою міста Ліверпуль. Бессі була першою жінкою, яка була нагороджена таким чином. А за кілька місяців наша землячка помирає у віці 71 року.
Бессі Бреддок була найвідомішою політичною діячкою свого часу, яка боролася за права жінок, дітей, малозабезпечених та знедолених.
Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки та дізналися більше про відому особистість Ліверпуля.