Жінки відіграють важливу роль у сучасному суспільстві. Сьогодні жінки на рівні з чоловіками можуть працювати, навчатися, голосувати, керувати, водити авто тощо. Проте так було не завжди. На жаль, були часи коли жінки не мали права голосу, не могли здобути якісну освіту, працювати. Адже чоловіки вважали, що обов’язок жінок — виховання дітей та облаштування побуту. Проте навіть тоді жінки прагнули змінити суспільство та вплинути на ситуацію в місті, країні. Сьогодні ми поговоримо про Кітті Вілкінсон, яка під час епідемії холери в Ліверпулі врятувала багато життів. Також жінка ініціювала відкриття громадської пральні та лазні в Ліверпулі. У сучасному періоді лазнями та пральнями нікого не здивуєш, проте у 1840-х роках це була розкіш для Ліверпуля. Докладніше про це читайте на сторінках сайту liverpoolka.com.
Що відомо про дитинство та юність
Кітті Вілкінсон народилася у графстві Лондондеррі, Ірландія. Проте коли дівчинці було дев’ять років вона разом із сім’єю переїхала до Ліверпуля. Під час переїзду сталося горе: їхній корабель сів на мілину. У результаті, батько та молодша сестра потонули. Саме тому Кітті змушена була почати працювати вже з 12 років. Вона працювала на бавовняній фабриці в Катоні. У 20 років Кітті звільнилася та повернулася із матір’ю до Ліверпуля.
У 1812 році вона вийшла заміж за моряка. У пари народилося двоє дітей. Проте щасливої сім’ї не вийшло, чоловік потонув у морі.
У 1823 році Кітті вдруге виходить заміж.
Епідемія холери та врятовані життя
Кітті Вілкінсон починає працювати прачкою і у неї вдома був котел де вона прала одяг. У 1832 році у нашому місті спалахнула холера. Вілкінсон запропонувала сусідам та знайомим користуватися котлом для прання одягу, а також будинком і подвір’ям. За цю послугу жінка просила 1 пенні на тиждень. Кип’ятіння вбивало холерні бактерії і таким чином хвороба не поширювалася.
Згодом Кітті Вілкінсон наполягала, аби у місті відкрили громадські лазні. Адже не всі жителі Ліверпуля мали можливість здійснити водні процедури вдома. У 1842 році у Ліверпулі відкрили об’єднані громадські лазні та пральні на Верхній Фредрік-стріт. А через чотири роки Кітті призначили суперінтендантом громадських лазень. Це сьогодні такі об’єкти в місті не викликають захвату. Проте у ті часи це була необхідність та розкіш водночас.
Визнання та чайник від королеви Вікторії
У 1846 році мер Ліверпуля подарував Кітті Вілкінсон презент від королеви Вікторії. Це був срібний чайник із гравіюванням: «Королева, вдова королева та леді Ліверпуля Кетрін Вілкінсон, 1846».
У 1860 році Кітті померла та була похована у Ліверпулі. Ліверпульці попри пройдені роки не забувають про діяльність цієї жінки, яка зуміла врятувати життя не одній людині.
У 2012 році в залі Святого Георгія була презентована мармурова статуя Кітті Вілкінсон. У 2017 році студенти Ліверпульського університету проголосували за зміну назви однієї з кімнат у будівлі Ліверпульської гільдії. Кімнату назвали на честь Кітті. Також було написано багато біографій та статей про життя та діяльність Вілкінсон.
Кітті Вілкінсон була звичайною жінкою з робітничої сім’ї. Проте своєю працею, відданістю, ініціативністю зуміла змінити хід історії. Вона продемонструвала всім жінкам, що наполеглива праця та велике бажання може допомогти в боротьбі зі страшною хворобою. Крім того, Кітті домоглася будівництва лазні та пральні у Ліверпулі. Тоді ця будівля була потрібна для тисячі людей у нашому місті.
Ось така історія життя Кітті Вілкінсон, яка допомогла місту подолати епідемію холери. Сподіваємося, наш матеріал був для вас пізнавальним і ви зробили відповідні висновки.